Горицвіт 16

Саме цим став Горицвіт 16 для підлітків — живим інтермецо в їхньому житті, де час уповільнився, а простір наповнився довірою, тишею і теплом.

Кожного дня ми читали уривки з однойменного твору Михайла Коцюбинського, рухалися разом із його атмосферою і настроєм. Цей літературний інтермецо став для нас натхненням, за яким ми творили власні шляхи до тиші, присутності і спокою.

За 14 днів у таборі діти отримали можливість перепочити від метушні зовнішнього світу, яка так часто буває зараз в Україні занадто жорстокою. Ми хотіли створити простір, де кожен міг знайти свою тишу після шуму, свій ритм, своє місце, без боротьби і поспіху.

Саме тому у розкладі з’явилась не зовсім притаманна українським реаліям siesta як право на відновлення: тільки з глибокого наповнення зростає внутрішня потреба діяти, і діяти не формально, але якісно, переживаючи себе цілісно і дотично до зовнішніх процесів.

Завдяки кожному з підлітків, завдяки кожному ментору створився простір, де можна було бути справжнім: з усіма сумнівами, страхами, роздратуваннями і надіями. Відчувати підтримку навіть у моменти слабкості, навчатися слухати себе і інших, відкривати в собі сили, про які раніше не здогадувався. І цьому багато сприяла майстерня абстракції, де наші менторята працювали з емоціями.

Як у великій родині ми прожили багато подій: святкували день народження, ходили на пікніки, дивилися вечорами кіно, довіряли секрети, щиро обіймалися, багато грали, ділилися сокровенними думками… Усього і не перечислиш.

Інтермецо вдалося.

І воно — не кінець, а початок нового діалогу з собою, що допомагає дихати і рухатись далі, не втрачаючи себе.