Горицвіт 14

Поки зима вкривала пройняті сном гори важкою, непохитною ковдрою снігу, а сонце дрімотіло низько над обрієм, ми з Горицвітом у мерехтливому сяйві один одного проживали спіральний шлях вглиб.

Що важливо на шляху до свого центру, який зберігає всі важливі відповіді, які б питання не ставила перед тобою доля?

Можливо, відчути, що до твоєї думки прислухаються? І тоді привнести свої ідеї у спільний простір і спостерігати, як твоя енергія стає реальною силою.

Можливо, побачити, що в твої мрії також вірять? І довіряють тобі на кухні творити хачапурі і чизкейки для всього табору.

Можливо, розділити з іншими свою пристрасть до краси? І зібрати компанію відчайдушних шукачів пригод, що готові підійматися вночі в гори і роздивлятися зіркові візерунки неба.

Але інколи, ймовірно, достатньо навіть дрібнички: посміхнутися, послухати, посміятися з жартів і подуркувати, розпитувати, долаючи незручність, розповідати, відчуваючи, що дихати стає легше і легше.

Ми тут один для одного.